Пишу Dockerfile для образу з тестами (Playwright). Бачу в прикладах то CMD ["npx", "playwright", "test"], то ENTRYPOINT ["npx", "playwright"] разом з CMD ["test"]. Обидва варіанти начебто працюють.
У чому різниця і який підхід правильний, якщо я хочу іноді передавати свої аргументи, наприклад --grep @smoke?
Коротко: ENTRYPOINT — що запускати, CMD — аргументи за замовчуванням.
Коли запускаєте docker run image <аргументи>, ці аргументи замінюють CMD, а ENTRYPOINT залишається.
ENTRYPOINT ["npx", "playwright", "test"]
CMD ["--reporter=line"]docker run tests # npx playwright test --reporter=line
docker run tests --grep @smoke # npx playwright test --grep @smokeА якщо лише CMD:
CMD ["npx", "playwright", "test"]docker run tests --grep @smoke # ❌ спробує виконати команду "--grep"
docker run tests npx playwright test --grep @smoke # треба писати все повністюДля образу-«утиліти», який завжди запускає одну програму, ваш варіант — ENTRYPOINT + CMD. Для образу застосунку, куди іноді заходять з іншою командою (sh, міграції), зручніше один CMD.
І обов'язково використовуйте exec-форму (JSON-масив), а не shell-форму CMD npx playwright test. У shell-формі процес запускається як дочірній для /bin/sh -c і не отримує сигнал SIGTERM — контейнер не зупиняється коректно і через 10 секунд його вбивають.
Увійдіть через Google — і зможете відповідати, голосувати й ставити власні питання. Це безкоштовно.
Увійти через Google